Нерідко під час сварок між людьми можуть проскочити такі терміни, як «Психопат» або «Ти психопат». Ми часто використовуємо це слово для опису істеричності, надмірної емоційної реакції чи запального характеру співрозмовника. Соціопат, своєю чергою, у суспільній свідомості сприймається як людина, яка просто більш замкнута і не любить галасливих компаній.
Однак, в обох випадках це помилкове розуміння. Психопатія та соціопатія – це не просто особливості особистості, а складні та серйозні розлади, що є значно глибшими, ніж просто запальність чи замкнутість. Згідно з дослідженням, опублікованим у Journal of Personality Disorders, психопатія має генетичну основу, тоді як соціопатія – це результат впливу навколишнього середовища. Обидві ці форми є типами антисоціального розладу особистості, але їхнє походження та поведінка різняться.
Психопатія: особливості та причини розладу
Психопатія – це вроджений розлад, який часто передається по генетичній лінії. Дослідження показують, що зміни в структурі мозку, особливо в ділянці префронтальної кори й амигдали, можуть призвести до нездатності контролювати емоції та імпульси. Це підтверджують роботи на базі Гарвардського університету, де було встановлено, що у психопатів спостерігаються аномалії в ділянках мозку, відповідальних за емпатію і самоконтроль.
Психопати не здатні до глибокої емоційної прихильності. Люди для них – це засоби для досягнення власних цілей. Наприклад, психопат може завести сім’ю тільки для того, щоб створити видимість нормального життя й уникнути підозр. Один із ключових моментів – це повна відсутність почуття провини або каяття. Це пов’язано з тим, що у психопатів порушені нейронні ланцюги, що відповідають за емоційне сприйняття.
У суспільній свідомості існує стереотип про те, що психопат – це нервова, агресивна людина, схильна до істерик і спалахів гніву. Але це хибна думка. Насправді, психопати часто є вкрай харизматичними, спокійними і навіть доброзичливими на вигляд людьми. Вони можуть бути високоосвіченими, мати хорошу роботу і зовні благополучну сім’ю. Прикладом цього може слугувати дослідження, проведене в Psychological Science, де вказувалося, що психопати чудово вміють маскувати свої наміри і поведінку.
Коли психопат вирішує вчинити щось протиправне, його дії будуть ретельно сплановані та продумані. Ці люди вкрай розважливі, їхній «темний бік» рідко стає очевидним оточенню, поки не відбувається щось справді серйозне. Багато злочинців, які скоюють серійні вбивства або ретельно сплановані акти насильства, мають саме психопатичні риси, як зазначено в дослідженні Journal of Criminal Psychology.
Соціопатія: особливості та причини
На відміну від психопатії, соціопатія – це набутий розлад, який розвивається у відповідь на негативні соціальні умови. Соціопатію часто провокують дитячі травми, неблагополучна сім’я або насильство. Згідно з дослідженням, опублікованим в American Journal of Psychiatry, соціопатами часто стають діти, які зазнавали жорстокого поводження або емоційної зневаги. Цей розлад формується як захисний механізм у відповідь на несприятливе оточення.
Соціопат на відміну від психопата здатний на короткочасні, але щирі емоційні зв’язки. Проте такі стосунки рідко бувають тривалими. Головною рисою соціопата є імпульсивність. Соціопати, як правило, скоюють злочини або небезпечні вчинки під впливом емоцій, часто не замислюючись про наслідки. Їм легко вибухнути від люті, і оточуючі можуть легко передбачити моменти, коли соціопат втратить контроль.
На відміну від психопатів, соціопати легше розпізнаються в суспільстві. Вони не намагаються приховувати свою природу і можуть відкрито проявляти агресію та антисоціальну поведінку. Дослідження показують, що соціопати частіше, ніж психопати, мають проблеми із законом у молодому віці, що підтверджує стаття в Criminal Justice and Behavior.
Загальні та відмінні риси психопатів і соціопатів
Тепер, коли ми розуміємо, що психопати і соціопати – це два різні типи антисоціальних особистостей, розгляньмо їхні спільні та відмінні риси.
Загальні риси:
- Вони несуть небезпеку для оточуючих.
Погано усвідомлюють або зовсім не замислюються про наслідки своїх дій.
Ігнорують закони і соціальні норми.
Не відчувають почуття провини або докорів сумління за свої вчинки.
Відмінні риси: - Психопат ретельно планує свої дії, тоді як соціопат діє імпульсивно.
Соціопата легко розпізнати, тоді як психопат може довго приховувати свою справжню природу.
Психопати часто створюють зовні благополучний імідж, тоді як соціопати рідко заводять стабільні стосунки або довго утримуються на одній роботі.
Психопати вважаються більш небезпечними через їхню здатність довго залишатися непоміченими і ретельно планувати злочини.
Дослідження показують, що більшість серійних убивць мають психопатичні риси, як зазначено в Journal of Forensic Sciences.
Чи можливо розпізнати психопатію або соціопатію в дитинстві?
Розпізнавання психопатії або соціопатії в дитинстві – складне завдання. Однак є деякі ранні ознаки, які можуть насторожити батьків. Серед них:
- Надмірна жорстокість щодо тварин.
Схильність до злодійства або частої брехні.
Проблеми із законом у підлітковому віці.
Повна відсутність почуття провини за свої дії.
Дослідження, опубліковане в Child Psychology and Psychiatry, засвідчило, що агресія і жорстокість щодо тварин часто слугують раннім провісником розвитку антисоціальної поведінки.
Лікування психопатії та соціопатії
Питання лікування психопатії та соціопатії залишається актуальним. Більшість експертів сходяться на тому, що психопатія не виліковується повністю, хоча можливе управління симптомами за допомогою психотерапії та соціальної реабілітації. Соціопатія, як набутий розлад, має вищі шанси на успішне лікування, оскільки її природа пов’язана з оточенням і досвідом.
Однак, основною проблемою при лікуванні цих розладів є відсутність мотивації у самих пацієнтів. Як правило, люди з психопатією і соціопатією не визнають наявність проблеми і відмовляються від допомоги.
Висновок
Психопатія і соціопатія – це серйозні психологічні розлади, які не можна плутати з простими спалахами агресії або емоційними особливостями. Важливо пам’ятати, що ці розлади потребують професійної діагностики та уважного підходу.