«Будь хорошою дівчинкою!» – напевно кожна з нас у дитинстві чула подібну фразу.
Але мало хто замислювався, що вона може перетворитися на серйозний психологічний бар’єр, що руйнує життя вже дорослої жінки. У чому ж небезпека бути хорошою?
Як розвивається синдром хорошої дівчинки?
Проблема дійсно сягає корінням у дитинство. Адже що батьки хочуть від своєї дитини? Щоб вона була хорошою, слухняною, навіть ідеальною. Такою, якою вони бажають її бачити. І до цього додається додатковий список вимог для відповідності образу: слухатися старших, завжди бути ввічливою, не перечити, посміхатися, допомагати іншим, поводитися пристойно і десятки інших.
Так от саме в такий спосіб дорослі нав’язують дитині їхню власну картину світу та систему цінностей. Руйнуючи її власну індивідуальність і розвиваючи в ній безліч психологічних проблем.
У хід починають іти традиційні настанови дорослих, які, як вони вважають, намагаються зробити як краще. «Хороші дівчатка так себе не поводять!» з бонусом у вигляді “Будь скромною”, “Поводься тихо”, “Не треба сміятися голосно”, “Не лазь по деревах, краще йди вишивай хрестиком” тощо. Знайоме, чи не так?
Більшість дівчаток починає слідувати встановленим правилам, попутно отримуючи схвалення і хвалу батьків та інших дорослих. Їх можуть ставити в приклад, виділяти і відзначати серед інших дітей – що ще більше мотивує бути хорошою. Тільки ось такі похвали не завжди виходять з однієї любові дорослих. А почасти з того, що дитина просто стає зручною і безпроблемною. І начебто всім добре – але тільки тим самим «хорошим дівчаткам».
Хороша дівчинка робить усе для інших. І майже нічого для себе. Про те, що вони відчувають, дорослі думають найменше. А діти, відмовляючись від власних почуттів і бажань в ім’я нав’язаного ідеалу, часто стають нещасними. Ця нездорова форма перфекціонізму слідує за ними і в доросле життя.
Наслідки для дорослих
Настанови з дитинства не минають безслідно. І ситуація лише погіршується. Виростаючи, такі дівчатка щосили намагаються залишитися в образі «хороших» – виконуючи все бездоганно, догоджаючи кожному і не завдаючи нікому незручностей.
Вони продовжують вважати, що люблять у нашому суспільстві лише хороших дівчаток. Вважають, що любов потрібно заслужити. Віддають всю свою енергію на турботу про інших, відсуваючи себе на задній план. І знову і знову задаються питанням (іноді підсвідомо) – «А зробила б так хороша дівчинка?».
А якщо раптом комусь не догодили, то часто відчувають провину, сором. Відчувають і емоційне, і фізичне напруження. У результаті чого кожна допущена помилка стає трагедією. Адже бути відкинутою або неоціненою – їхній найбільший страх.
Жінка з таким синдромом абсолютно не вміє відстоювати свою точку зору. А раптом це зробить її скандалісткою? А як же схвальне ставлення оточуючих? Вибачте, краще промовчати. З цієї ж причини «хороші дівчатка» замовчують образи – не бажаючи, знову ж таки, здатися істеричною особою.
Є й інші ознаки синдрому «хорошої дівчинки». Вона:
- завжди посміхається і намагається показати гарний настрій;
- сміється навіть у тому разі, якщо не смішно;
- не сперечається, навіть якщо думає інакше;
- не висловлює негативних емоцій;
- не вміє говорити «ні» і встановлювати особистісні кордони;
- постійно вибачається;
- боїться критики;
- готова завжди допомагати іншим на шкоду власним потребам та інтересам;
- слідує всім правилам суспільства і вважає, що повинна це робити (бути хорошою господинею, матір’ю, дружиною тощо);
Чи щаслива така жінка? На жаль. Вона постійно живемо в дискомфорті. І серйозний внутрішній дисбаланс можна відзначити неозброєним поглядом. А оскільки триває він із самого дитинства, то стає схожим на бомбу уповільненої дії – ігнорування власного «Я» нічим хорошим не скінчиться.
Перестаємо бути «гарною дівчинкою»
Єдиний спосіб почати жити повноцінним життям – це позбутися цього синдрому. Адже несучи на собі непосильний тягар відповідності чужим уявленням, ви ніколи не зможете бути щасливою. Не дарма ж кажуть, що всім не догодиш.
Прислухайтеся до власних думок та емоцій. Що ви відчуваєте? Як ставитеся до ситуації? Які емоції відчуваєте в цей момент? Не змішуйте свої відчуття з потребами і намірами оточуючих. Ви маєте чітко розуміти, чого хочете саме ви.
Дайте собі право на помилки. Не потрібно вважати, що за кожну допущену помилку в вас полетить безліч каменів. Помиляються всі – без винятків. З цим можна жити. Достатньо лише вчитися на своїх помилках.
Перестаньте придушувати негатив і образи. Така поведінка веде лише до депресій і погіршення психологічних проблем. Якщо вас хтось засмутив – говоріть йому про це прямо (спокійно, адже не обов’язково скочуватися до істерик і скандалу). Так ви позначите власні кордони і наступного разу людина сто разів подумає, чи варто так чинити з вами.
Відмовтеся від ролі рятувальника. Альтруїзм – не завжди добре. Особливо коли ви постійно жертвуєте собою заради порятунку потопаючих. Для початку переконайтеся в тому, чи справді людині потрібна допомога, чи на вас просто звикли їздити.
Приймайте себе будь-якою. Кожен із нас має як переваги, так і недоліки. Ідеал недосяжний. Полюбіть себе і тоді вам не потрібно буде домагатися чиєїсь любові, щоб почуватися добре.
Так, можливо, не всім із вашого оточення будуть до душі такі зміни. Адже ви різко перестанете бути зручною. Але пам’ятайте про те, що найближчі люблять вас не за те, що ви догоджаєте їм. А за те, що ви є в їхньому житті. Якщо ж знайдуться ті, хто відвернеться від вас – нехай це стане приводом переглянути власне оточення.
Ви гідні щастя просто тому, що ви є. І не зобов’язані на це заслуговувати. Необхідно бути собою, а не гарною для когось. Тільки зрозумівши це, ви зможете знайти власний шлях і стати щасливою.